пластика

(грец.)

1. Рельєфність, об'ємний вираз форми, художньо проробленої згідно змісту і структури споруди.

2. Вид мистецтва з об'ємною тривимірною формою творів, які начебто виліплені з відносно м'яких матеріалів (одна з ознак скульптури).

Значення в інших словниках

1. пластика — пла́стика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пластика — Ліплення, різьбярство, скульптура; (рухів) гармонійність, ґрація, узгодженість; (образів) виразність, рельєфність.  Словник синонімів Караванського
3. пластика — (від грецьк. plastikos — пластичний, піддатливий) 1) мистецтво ліплення, скульптури 2) у танці — сукупність рухів тіла, відповідних характеру і манері танців 3) плавність, вишуканість рухів, гармонія, узгодженість рухів та жестів  Словник іншомовних соціокультурних термінів
4. пластика — -и, ж. 1》 Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура. 2》 збірн. Твори скульптури. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пластика — Пла́стика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пластика — ПЛА́СТИКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура. Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення ..  Словник української мови у 20 томах
7. пластика — пла́стика (від грец. πλαστική – скульптура) 1. Мистецтво ліплення, створення скульптурних зображень. 2. Естетична виразність, гармонійність рухів тіла і поз.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. пластика — СКУЛЬПТУ́РА (вид образотворчого мистецтва), ПЛА́СТИКА.  Словник синонімів української мови
9. пластика — ПЛА́СТИКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в’язких матеріалів; скульптура. Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення..  Словник української мови в 11 томах