пластика
ПЛА́СТИКА, и, ж.
1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура.
Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення .. Форми прекрасного тіла в русі і в спокої відроджувались в гармонійних образах пластики, в стрункому ритмі ліній (з наук. літ.).
2. збірн. Твори скульптури.
Художня промисловість і народні промисли .. Німеччини .. показані [на Лейпцігському ярмарку] порцеляновою та дерев'яною скульптурою, – малою пластикою, як кажуть німці (І. Волошин);
Знаряддя праці, кераміка і глиняна пластика тиської культури схожі на трипільські (з наук. літ.).
3. перен. Гармонійність і виразність форм, зображень, образів (у живописі, поезії, музиці тощо).
Пластику різьби підсилює фарбування окремих частин [виробу] у червоний, синій, зелений, жовтий .. кольори (з наук. літ.);
Що ж до зображувальної сили Бажанового вірша, його пластики, музикальності.., то в багатьох випадках поет досягає справжньої мистецької розкоші (з наук. літ.).
4. Мистецтво ритмічних, гармонійних рухів тіла.
Кожну нову вправу виконував [Максим] так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Д. Ткач);
// Загальна гармонія, узгодженість рухів і жестів.
Пластика актора має бути не стільки природною, скільки граціозною (з наук. літ.);
Пластика в танці.
Словник української мови (СУМ-20)