пластика
ПЛА́СТИКА, и, ж.
1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура.
Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення .. Форми прекрасного тіла в русі і в спокої відроджувались в гармонійних образах пластики, в стрункому ритмі ліній (з наук. літ.).
2. збірн. Твори скульптури.
Художня промисловість і народні промисли .. Німеччини .. показані [на Лейпцігському ярмарку] порцеляновою та дерев'яною скульптурою, – малою пластикою, як кажуть німці (І. Волошин);
Знаряддя праці, кераміка і глиняна пластика тиської культури схожі на трипільські (з наук. літ.).
3. перен. Гармонійність і виразність форм, зображень, образів (у живописі, поезії, музиці тощо).
Пластику різьби підсилює фарбування окремих частин [виробу] у червоний, синій, зелений, жовтий .. кольори (з наук. літ.);
Що ж до зображувальної сили Бажанового вірша, його пластики, музикальності.., то в багатьох випадках поет досягає справжньої мистецької розкоші (з наук. літ.).
4. Мистецтво ритмічних, гармонійних рухів тіла.
Кожну нову вправу виконував [Максим] так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Д. Ткач);
// Загальна гармонія, узгодженість рухів і жестів.
Пластика актора має бути не стільки природною, скільки граціозною (з наук. літ.);
Пластика в танці.
Значення в інших словниках
- пластика — пла́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пластика — Ліплення, різьбярство, скульптура; (рухів) гармонійність, ґрація, узгодженість; (образів) виразність, рельєфність. Словник синонімів Караванського
- пластика — (від грецьк. plastikos — пластичний, піддатливий) 1) мистецтво ліплення, скульптури 2) у танці — сукупність рухів тіла, відповідних характеру і манері танців 3) плавність, вишуканість рухів, гармонія, узгодженість рухів та жестів Словник іншомовних соціокультурних термінів
- пластика — -и, ж. 1》 Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура. 2》 збірн. Твори скульптури. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пластика — Пла́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пластика — пла́стика (від грец. πλαστική – скульптура) 1. Мистецтво ліплення, створення скульптурних зображень. 2. Естетична виразність, гармонійність рухів тіла і поз. Словник іншомовних слів Мельничука
- пластика — СКУЛЬПТУ́РА (вид образотворчого мистецтва), ПЛА́СТИКА. Словник синонімів української мови
- пластика — ПЛА́СТИКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в’язких матеріалів; скульптура. Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення.. Словник української мови в 11 томах
- пластика — (грец.) 1. Рельєфність, об'ємний вираз форми, художньо проробленої згідно змісту і структури споруди. 2. Вид мистецтва з об'ємною тривимірною формою творів, які начебто виліплені з відносно м'яких матеріалів (одна з ознак скульптури). Архітектура і монументальне мистецтво