1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пластика

пла́стика

-и, ж.

1》 Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура.

2》 збірн. Твори скульптури.

3》 перен. Гармонійність і виразність форм, зображень, образів (у живописі, поезії, музиці тощо).

4》 Мистецтво ритмічних, гармонійних рухів тіла.

|| Загальна гармонія, узгодженість рухів і жестів. Пластика в танці.

5》 Хірургічні методи відновлення форми і (або) функції окремих частин тіла або органів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пластика — пла́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пластика — Ліплення, різьбярство, скульптура; (рухів) гармонійність, ґрація, узгодженість; (образів) виразність, рельєфність. Словник синонімів Караванського
  3. пластика — (від грецьк. plastikos — пластичний, піддатливий) 1) мистецтво ліплення, скульптури 2) у танці — сукупність рухів тіла, відповідних характеру і манері танців 3) плавність, вишуканість рухів, гармонія, узгодженість рухів та жестів Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. пластика — Пла́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пластика — ПЛА́СТИКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура. Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення .. Словник української мови у 20 томах
  6. пластика — пла́стика (від грец. πλαστική – скульптура) 1. Мистецтво ліплення, створення скульптурних зображень. 2. Естетична виразність, гармонійність рухів тіла і поз. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. пластика — СКУЛЬПТУ́РА (вид образотворчого мистецтва), ПЛА́СТИКА. Словник синонімів української мови
  8. пластика — ПЛА́СТИКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в’язких матеріалів; скульптура. Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення.. Словник української мови в 11 томах
  9. пластика — (грец.) 1. Рельєфність, об'ємний вираз форми, художньо проробленої згідно змісту і структури споруди. 2. Вид мистецтва з об'ємною тривимірною формою творів, які начебто виліплені з відносно м'яких матеріалів (одна з ознак скульптури). Архітектура і монументальне мистецтво