потік

(рос.)

1. Масивний жолоб для відводу вологи з дахів російських дерев'яних будівель. Він лежить на крюках кокор, а в нього упираються кінці тесин покрівлі (порівн. водовідвід, водостік).

2. Влаштований у стіні тепловий канал від калорифера.

Значення в інших словниках

1. потік — (невелика річка зі стрімкою водою) струмок, (розлив води) плин, плив, лава.  Словник синонімів Полюги
2. потік — поті́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. потік — Струмок, струмочок, річечка, (дзюркотючий) бурчак; (повітря) струмінь; (людей) плав; (авт) ВАЛКА, ланцюг, шнур; (слів) злива; ок. потік; п! РІЧКА; мн. ПОТОКИ, (диму) маси, (сліз) патьоки, (гнівних слів) філіппіки.  Словник синонімів Караванського
4. потік — див. струмок  Словник синонімів Вусика
5. потік — [поут’ік] потоку, м. (ў) потоці  Орфоепічний словник української мови
6. потік — -току, ч. 1》 Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. || Маса води, що стрімко тече. || Маса якої-небудь рідини, що швидко тече, виливається звідкись. || чого, який. Маса (повітря, світла, звуків і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. потік — 1. злива, див. ливень 2. це струмок  Словник чужослів Павло Штепа
8. потік — ПОТІ́К, то́ку, ч. 1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. Добре ріці з потоками (прислів'я); Гори піднімаються все вище та вище. Вони перетяті й перерізані подекуди вузькими балками, в котрих шумлять прудкі гірські потоки (І.  Словник української мови у 20 томах
9. потік — Невел. природна швидка течія, яка випливає з продуктивного джерела з вузьким руслом.  Універсальний словник-енциклопедія
10. потік — ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод).  Словник синонімів української мови
11. потік — Поті́к, -то́ку, в -то́ці; -то́ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. потік — ПОТІ́К, то́ку, ч. 1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. Добре ріці з потоками (Укр.. присл.., 1963, 159); Гори піднімаються все вище та вище.  Словник української мови в 11 томах
13. потік — рос. поток грошова чи товарна маса, що перебуває в обігу певний час.  Eкономічна енциклопедія
14. потік — Потік, -то́ку м. Потокъ, ручей. Камен. у. ум. потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани. Драг. 191.  Словник української мови Грінченка