потік —
[поут’ік] потоку, м. (ў) потоці
Орфоепічний словник української мови
потік —
-току, ч. 1》 Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. || Маса води, що стрімко тече. || Маса якої-небудь рідини, що швидко тече, виливається звідкись. || чого, який. Маса (повітря, світла, звуків і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потік —
1. злива, див. ливень 2. це струмок
Словник чужослів Павло Штепа
потік —
ПОТІ́К, то́ку, ч. 1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. Добре ріці з потоками (прислів'я); Гори піднімаються все вище та вище. Вони перетяті й перерізані подекуди вузькими балками, в котрих шумлять прудкі гірські потоки (І.
Словник української мови у 20 томах
потік —
Невел. природна швидка течія, яка випливає з продуктивного джерела з вузьким руслом.
Універсальний словник-енциклопедія
потік —
ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод).
Словник синонімів української мови
потік —
Поті́к, -то́ку, в -то́ці; -то́ки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
потік —
ПОТІ́К, то́ку, ч. 1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією. Добре ріці з потоками (Укр.. присл.., 1963, 159); Гори піднімаються все вище та вище.
Словник української мови в 11 томах
потік —
(рос.) 1. Масивний жолоб для відводу вологи з дахів російських дерев'яних будівель. Він лежить на крюках кокор, а в нього упираються кінці тесин покрівлі (порівн. водовідвід, водостік). 2. Влаштований у стіні тепловий канал від калорифера.
Архітектура і монументальне мистецтво
потік —
Потік, -то́ку м. Потокъ, ручей. Камен. у. ум. потічок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани. Драг. 191.
Словник української мови Грінченка