підмурок

(укр.)

Основа будівлі; фундамент; підвалина. докл. див. фундамент.

Значення в інших словниках

1. підмурок — підму́рок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підмурок — Фундамент, підвалина; підмурівок, підмур'я, підмурівка, підмурів'я.  Словник синонімів Караванського
3. підмурок — див. основа; фундамент  Словник синонімів Вусика
4. підмурок — [п'ідмурок] -рка, м. (на) -рку, мн. -ркие, -рк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. підмурок — -рка, ч. 1》 буд. Основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін.; фундамент, підвалини. 2》 перен. Те, що становить основу або початок чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. підмурок — ПІДМУ́РОК, рка, ч. 1. буд. Основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін.; фундамент, підвалини. Був [дім] гарний. Лежав у городі, обведений стрункою залізною огородою, на невисокім підмурку (О.  Словник української мови у 20 томах
7. підмурок — ОСНО́ВА (те головне, на чому тримається, на що спирається що-небудь — про суспільно-політичні, культурні, психологічні та ін. поняття), ПІДВА́ЛИНИ перев. мн., ЗАСА́ДИ мн., БА́ЗА, ҐРУНТ, БА́ЗИС, ПІДҐРУ́НТЯ, ПІДМУРІ́ВОК, ПІДМУ́РОК, ФУНДА́МЕНТ, УСТО́Ї мн.  Словник синонімів української мови
8. підмурок — ПІДМУ́РОК, рка, ч. 1. буд. Основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін.; фундамент, підвалини. Був [дім] гарний. Лежав у городі, обведений стрункою залізною огородою, на невисокім підмурку (Коб.  Словник української мови в 11 томах
9. підмурок — Підму́рок, -рку м. Основаніе стѣны, фундаментъ. Св. Л. 26.  Словник української мови Грінченка