стадіон

(грец. — ристалище)

1. Споруда для спортивних змагань з трибунами для глядачів і допоміжними будівлями. Зародилась у Стародавній Греції, де довжина С. в Олімпії дорівнювала одному стадію. Сучасні споруди відзначаються надзвичайним розмаїттям, влаштовуються відкритими й перекритими.

2. Умовна назва споруд стародавніх народів Центральної Америки, де проводились ритуальні ігри м'ячем, які закінчувались кривавими жертвоприношеннями. Тому термін бажано наводити в лапках.

Значення в інших словниках

1. стадіон — стадіо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стадіон — [стад'іон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў  Орфоепічний словник української мови
3. стадіон — Грище  Словник чужослів Павло Штепа
4. стадіон — СТАДІО́Н, у, ч. Комплексна спортивна споруда, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для глядачів, допоміжних приміщень і признач. для тренувань і змагань з різних видів спорту.  Словник української мови у 20 томах
5. стадіон — У, ч. Двоє або більше ліжок, зсунутих разом для заняття сексом. Зсовуйте два ліжка — і стадіон готовий.  Словник сучасного українського сленгу
6. стадіон — -у, ч. Комплексна спортивна споруда, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для глядачів, допоміжних приміщень і признач. для тренувань і змагань з різних видів спорту. || Про людей, що заповнюють трибуни цієї споруди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. стадіон — стадіо́н (від грец. στάδιον – місце для змагань) спортивна споруда, призначена для тренувань і змагань з різних видів фізичної культури й спорту, з трибунами для глядачів і допоміжними приміщеннями.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. стадіон — У стародавній Греції місце легкоатлетичних змагань; прямокутна бігова доріжка, оточена з 3-х сторін місцями для глядачів, переважно у вигляді дерев'яних, пізніше кам'яних, трибун; найстарішим грец. с. вважається с. у Олімпії (776 до н.е.).  Універсальний словник-енциклопедія
9. стадіон — Стадіо́н, -ну, -нові, на -ні; -діо́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. стадіон — СТАДІО́Н, у, ч. Комплексна спортивна споруда, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для глядачів, допоміжних приміщень і признач. для тренувань і змагань з різних видів спорту.  Словник української мови в 11 томах