стебка

(ст.слов.)

Наземна зрубна кліть, яка мала вогнище. Однокамерна, часто слугувала житлом, в районах Українського Полісся використовувалась для зберігання овочів. Від старослов'янських назв "істьба", "істопка" та даного терміна походить російське "ізба".

Значення в інших словниках

1. стебка — див. прибудова  Словник синонімів Вусика
2. стебка — -и, ж., діал. Комора, опалювана взимку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стебка — Стебка, -ки ж. Кладовая (отапливаемая зимой). Полѣсье, Кіевск. г. Левч. 57. ум. сте́бочка.  Словник української мови Грінченка