тіфон

(грец.)

Популярний у античному мистецтві персонаж, якого часто зображали на декоративних рельєфах, антефіксах тощо. За грецькою міфологією — велетень, син богині землі Геї і Тартара, який мав сто голів і сто рук, етруски уявляли його крилатим і змієногим драконом.

Значення в інших словниках

1. тіфон — -а, ч., міф. Могутній потворний велетень, уособлення вогненних руйнівних сил землі та її випарів.  Великий тлумачний словник сучасної мови