тіфон

ті́фон

-а, ч., міф.

Могутній потворний велетень, уособлення вогненних руйнівних сил землі та її випарів.

Значення в інших словниках

1. тіфон — (грец.) Популярний у античному мистецтві персонаж, якого часто зображали на декоративних рельєфах, антефіксах тощо. За грецькою міфологією — велетень, син богині землі Геї і Тартара, який мав сто голів і сто рук, етруски уявляли його крилатим і змієногим драконом.  Архітектура і монументальне мистецтво