бештати
Бе́штати. Критикувати, докоряти. Бегитасте мене за “Лілії”. Але пригадайте собі. [...] Будьте ласкаві, об ясніть мені тепер, хто ті, тепер нікому на Божому світі не відомі, глупі і незрозумілі “Акорди” переложив? На якого біса було їх перекладати? Тогди треба було мені їх назад відіслати і сказати: “Жінко Божа! Не пиши таких дурниць, бо ніхто се ані не розуміє, ані за 5 років розуміти не буде! ” (Коб., Слово..., 284)
// пол. besztać — сварити, виповідати, докоряти.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.