Українська літературна мова на Буковині

блават

Блава́т. Волошка. — Потолочимо колосся! — сказала [Анна] вже цілком лагідно й щасливо, погладжуючи рукою тяжке золотисте колосся, між яким тепер темнів високий блават (Коб., Земля, 286)

// пол. bławatek, bławat — волошка.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. блават — Бла́ват: Блава́тас, блават: — волошка [13;14;I,II] Блава́ти: — волошки [16;51;32]  Словник з творів Івана Франка
  2. блават — блава́т іменник чоловічого роду волошка; шовкова тканина  Орфографічний словник української мови
  3. блават — -у, ч. 1》 Волошка. 2》 заст. Шовкова тканина блакитного кольору; взагалі шовк; одяг із такої тканини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. блават — БЛАВА́Т, у, ч. 1. Волошка. Коло .. хати Зацвіли блавати (з народної пісні); Де-не-де видніється .. синє чаруюче око блавату або квітка куколю (І. Франко); Олена .. поспішає на подвір'я, де біля виполеного блавату, тупцюючи, розкошує корівчина (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. блават — бла́ва́т волошка (ст): Як ти народилася, ніс у тебе був дуже малий, а очі були такі, як блавати. І я навіть запитала в пані Улясі: “Боже, шо ж то за дивна дитина?” (Авторка)||синець  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. блават — Коштовна шовкова тканина  Словник застарілих та маловживаних слів
  7. блават — ВОЛО́ШКА (польова трав'яниста рослина з синіми квітками), СИНЕ́ЦЬ, ЦЕНТА́ВРІЯ, БЛАВА́Т діал., БЛАВА́ТКА діал. Зеленіють жита.. І волошки у полі синіють (В. Сосюра); Ішли плантаціями, житами, рвали мак, блават, співали (К. Гордієнко).  Словник синонімів української мови
  8. блават — БЛАВА́Т, у, ч. 1. (Centaurea cyanus L.). Волошка. Коло.. хати Зацвіли блавати (Нар. лірика, 1956, 371); Де-не-де видніється.. синє чаруюче око блавату або квітка куколю (Фр., І, 1955, 57); Олена..  Словник української мови в 11 томах
  9. блават — Блават, -ту м. 1) Голубая шелковая матерія. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. І. 9.  Словник української мови Грінченка