блават
БЛАВА́Т, у, ч.
1. (Centaurea cyanus L.). Волошка.
Коло.. хати Зацвіли блавати (Нар. лірика, 1956, 371);
Де-не-де видніється.. синє чаруюче око блавату або квітка куколю (Фр., І, 1955, 57);
Олена.. поспішає на подвір’я, де біля виполеного блавату, тупцюючи, розкошує корівчина. (Стельмах, Хліб.., 1959, 561);
*У порівн. Над нами синь небес, як росяний блават (Рильський, Сад.., 1955, 37).
2. заст. Шовкова тканина блакитного кольору; взагалі шовк; одяг з такої тканини.
Має вона сукні, має і блавати (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)