Українська літературна мова на Буковині

взорець

Взоре́ць. Приклад, зразок. Примір і взорець має на людий найбільшу силу, і доконечне постарати ся, аби взірці у всім були людям перед очима (Б., 1895, 19, 2); Тут подаємо взорець такого регуляміна, або приписів, яких повинна старшина тримати ся в своїм урядованю (См.-Стоцький, Порадник, 34)

// порівн. пол. wzór -1) приклад, зразок, взірець, модель, 2) малюнок.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. взорець — взо́рець іменник чоловічого роду зовнішній вигляд чого-небудь рідко  Орфографічний словник української мови
  2. взорець — ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч., рідко. Зменш. до взір 1, 2. Був сей погонець взорцем дикої краси (Ганна Барвінок); [Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів...  Словник української мови у 20 томах
  3. взорець — ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч. Зменш. до взір 1,2. [Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів… (Л. Укр., II, 1951, 245); Був сей погонець взорцем дикої краси (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах