взорець

ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч. Зменш. до взір 1,2.

[Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів… (Л. Укр., II, 1951, 245);

Був сей погонець взорцем дикої краси (Барв., Опов.., 1902, 18);

На образах біліли довгі рушники, розкішно повишивані лапатими квітками та дрібними взорцями (Н.-Лев., III, 1956, 14);

Учителька вийняла із шафи останню роботу, нарисувала на таблиці узорець до вишивання і також сіла при своїм столику (У. Кравч., Вибр., 1958, 409).

Значення в інших словниках

1. взорець — взо́рець іменник чоловічого роду зовнішній вигляд чого-небудь рідко  Орфографічний словник української мови
2. взорець — Взоре́ць. Приклад, зразок. Примір і взорець має на людий найбільшу силу, і доконечне постарати ся, аби взірці у всім були людям перед очима (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. взорець — ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч., рідко. Зменш. до взір 1, 2. Був сей погонець взорцем дикої краси (Ганна Барвінок); [Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів...  Словник української мови у 20 томах