взорець
ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч. Зменш. до взір 1,2.
[Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів… (Л. Укр., II, 1951, 245);
Був сей погонець взорцем дикої краси (Барв., Опов.., 1902, 18);
На образах біліли довгі рушники, розкішно повишивані лапатими квітками та дрібними взорцями (Н.-Лев., III, 1956, 14);
Учителька вийняла із шафи останню роботу, нарисувала на таблиці узорець до вишивання і також сіла при своїм столику (У. Кравч., Вибр., 1958, 409).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- взорець — взо́рець іменник чоловічого роду зовнішній вигляд чого-небудь рідко Орфографічний словник української мови
- взорець — Взоре́ць. Приклад, зразок. Примір і взорець має на людий найбільшу силу, і доконечне постарати ся, аби взірці у всім були людям перед очима (Б. Українська літературна мова на Буковині
- взорець — ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч., рідко. Зменш. до взір 1, 2. Був сей погонець взорцем дикої краси (Ганна Барвінок); [Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів... Словник української мови у 20 томах