1. Орфографічний словник української мови

взорець

взо́рець

іменник чоловічого роду

зовнішній вигляд чого-небудь

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взорець — Взоре́ць. Приклад, зразок. Примір і взорець має на людий найбільшу силу, і доконечне постарати ся, аби взірці у всім були людям перед очима (Б. Українська літературна мова на Буковині
  2. взорець — ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч., рідко. Зменш. до взір 1, 2. Був сей погонець взорцем дикої краси (Ганна Барвінок); [Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів... Словник української мови у 20 томах
  3. взорець — ВЗО́РЕЦЬ (УЗО́РЕЦЬ), рця, ч. Зменш. до взір 1,2. [Єгиптянин:] Я більше б лотос брав, а не папірус за взорець для стовпів… (Л. Укр., II, 1951, 245); Був сей погонець взорцем дикої краси (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах