виректися
Ви́ректися. Відмовитися. Рідна мати не допустила на суді Соломона, щоби розпайкувати дитину, вона воліла виречи ся хоть і своєї дитини, абилишжила дитина (Б., 1895, 2, 2); Цілком не розумію, чому не присилаєте кінця перекладу. Вже тілько жду! Чи прогнівали ся чого? Чи вирекли ся свого перекладу? Дайте звістку доконче (Мамовей, Листи, 548)
// пол. wyrzeć się — відмовитися, зректися.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.