вказівка

Вказі́вка Стрілка годинника. Означене сторін сьвіта при помочи зиґарка. Кождий годинник, що дооре іде, може служити до означуваня сторін сьвіта. Як звернути малу вказівку, що показує години, в сторону сонця, то полуднє буде лежати насередині між малою вказівкою а цифрою 12 години. Як малу вказівку о 6-ій годині звернути до сонця, то полуднє буде в напрямі цифри 9 і т. д. Перед полуднем треба шукати полудневу сторону наліво від цифри 12, а по полудни — направо (Товариш, 1908, 281)

// пол. wskazówka — стрілка годинника.

Значення в інших словниках

1. вказівка — вказі́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири вказі́вки  Орфографічний словник української мови
2. вказівка — Переважно керівна настанова або порада. Будьте ласкаві, не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М.Коцюбинський); – Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця (О.Гончар).  Літературне слововживання
3. вказівка — Настанова, інструкція, директива, припис; (дружня) порада, напучення, напоумлення; (для злодія) навід; (на шляху) дороговказ, знак.  Словник синонімів Караванського
4. вказівка — [ўказ'іўка] = указівка -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -з'іўки, -з'івок дв'і ўказ'іўкие  Орфоепічний словник української мови
5. вказівка — (указівка), -и, ж. Керівна настанова або порада.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. вказівка — ВКАЗІ́ВКА¹ (УКАЗІ́ВКА), и, ж. Керівна настанова або порада. Не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М. Коцюбинський); Ранком його розбудила бабуся Одарка, щоб доручити йому догляд за котом і будинком.  Словник української мови у 20 томах
7. вказівка — див. наказ  Словник синонімів Вусика
8. вказівка — НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм.  Словник синонімів української мови
9. вказівка — Вказі́вка, -вки; -зі́вки, -зі́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. вказівка — ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), и, ж. Керівна настанова або порада. Не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (Коцюб., III, 1956, 227); — Дякую за довір’я, Степане Федоровичу… А як надалі? — Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця. Він тебе знайде (Гончар, IV, 1960, 33).  Словник української мови в 11 томах
11. вказівка — рос. указание розпорядчий документ, що видається ширшим колом осіб, аніж наказ: керівником організації, фірми, установи, його заступниками, головними спеціалістами, керівниками окремих структурних підрозділів.  Eкономічна енциклопедія