Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
вказівка —
вказі́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири вказі́вки
Орфографічний словник української мови
вказівка —
Переважно керівна настанова або порада. Будьте ласкаві, не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М.Коцюбинський); – Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця (О.Гончар).
Літературне слововживання
вказівка —
Вказі́вка Стрілка годинника. Означене сторін сьвіта при помочи зиґарка. Кождий годинник, що дооре іде, може служити до означуваня сторін сьвіта.
Українська літературна мова на Буковині
вказівка —
Настанова, інструкція, директива, припис; (дружня) порада, напучення, напоумлення; (для злодія) навід; (на шляху) дороговказ, знак.
Словник синонімів Караванського
вказівка —
[ўказ'іўка] = указівка -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -з'іўки, -з'івок дв'і ўказ'іўкие
Орфоепічний словник української мови
вказівка —
ВКАЗІ́ВКА¹ (УКАЗІ́ВКА), и, ж. Керівна настанова або порада. Не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М. Коцюбинський); Ранком його розбудила бабуся Одарка, щоб доручити йому догляд за котом і будинком.
Словник української мови у 20 томах
вказівка —
НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм.
Словник синонімів української мови
вказівка —
ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), и, ж. Керівна настанова або порада. Не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (Коцюб., III, 1956, 227); — Дякую за довір’я, Степане Федоровичу… А як надалі? — Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця. Він тебе знайде (Гончар, IV, 1960, 33).
Словник української мови в 11 томах
вказівка —
рос. указание розпорядчий документ, що видається ширшим колом осіб, аніж наказ: керівником організації, фірми, установи, його заступниками, головними спеціалістами, керівниками окремих структурних підрозділів.
Eкономічна енциклопедія