глупо

Глу́по. Беззмістовно, без мети. Тепер мусили- сьмо ще якусь панночку до себе прийняти, чи хтіли, чи ні — час трачу окрутним способом — мама мені все нездужає потрохи, якось так все глупо уходить, що я до нічого не приходжу (Коб., Листи, 89, 442)

// пол. glupie -безмістовно, безглуздо; рос. глупо — те саме.

Значення в інших словниках

1. глупо — глу́по прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. глупо — рідко. Присл. до глупий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глупо — ГЛУ́ПО, рідко. Присл. до глу́пий 1. А ти по яку зломану [зламану] голову сюди приходиш? – Ого! По зломану голову? – глупо всміхаючись, цідив Цвях (І. Франко); Сергєєв прочитав, якось глупо підвів брови й поклав лист під прес-пап'є (І.  Словник української мови у 20 томах
4. глупо — ГЛУ́ПО, рідко. Присл. до глу́пий. — А ти по яку зломану [зламану] голову сюди приходиш? — Ого! По зломану голову? — глупо всміхаючись, цідив Цвях (Фр., VII, 1951, 32); // у знач. присудк.сл. — Наївно й непереконливо!...  Словник української мови в 11 томах