глупо

ГЛУ́ПО, рідко.

Присл. до глу́пий 1.

А ти по яку зломану [зламану] голову сюди приходиш? – Ого! По зломану голову? – глупо всміхаючись, цідив Цвях (І. Франко);

Сергєєв прочитав, якось глупо підвів брови й поклав лист під прес-пап'є (І. Багряний);

// у знач. пред.

– Наївно й непереконливо! – знову вискочив на середину кімнати Мечик. – Смішно і просто глупо! (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. глупо — глу́по прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. глупо — Глу́по. Беззмістовно, без мети. Тепер мусили- сьмо ще якусь панночку до себе прийняти, чи хтіли, чи ні — час трачу окрутним способом — мама мені все нездужає потрохи, якось так все глупо уходить, що я до нічого не приходжу (Коб., Листи, 89, 442) // пол.  Українська літературна мова на Буковині
3. глупо — рідко. Присл. до глупий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. глупо — ГЛУ́ПО, рідко. Присл. до глу́пий. — А ти по яку зломану [зламану] голову сюди приходиш? — Ого! По зломану голову? — глупо всміхаючись, цідив Цвях (Фр., VII, 1951, 32); // у знач. присудк.сл. — Наївно й непереконливо!...  Словник української мови в 11 томах