глупота
ГЛУПО́ТА́, о́ти́, ж., рідко.
1. Відсутність розуму, розсудливості, поміркованості; дурість.
Цьогосвітня бо мудрість у Бога – глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Немає друга понад мудрість, Ні ворога над глупоту, Так, як нема любові в світі Над матірню [матірну] любов святу! (І. Франко);
Я лишився з своїми думками, з своїм нерозгаданим питанням: як це так, що порожнеча зживається з повнотою, глупота з розумом? (Д. Ткач).
2. Темрява, темнота.
Куди не глянеш – чорна глупота ночі (Іван Ле);
Варто тільки відірвати погляд від заспокійливого вогнища і знайомих облич, як він губиться в глупоті ночі, де намети з людьми внизу – лише декорація, а насправді тут тільки гори (Л. Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)