глупство
ГЛУ́ПСТВО, а, с., рідко.
1. Властивість за знач. глу́пий 1.
– Ви велика людина і добре розпізнаєте глупства і доброчинність у суспільстві (Н. Рибак);
– Значить, на вашу думку, юначе, якась там золота чи усипана брильянтами дорогоцінність була б для науки важливіша від цього єдиного в своєму роді письмового документа? Дурниці, глупство! (В. Владко).
2. Нерозумний вчинок, задум, вислів.
[Ярош:] Ні, поки ти молодий, ти не забезпечений від глупства (І. Микитенко);
– Не кажи, вуйку, глупства, – зашипіла озираючись Вінцусиха (І. Муратов);
Ще вчора ввечері він подумав, яке глупство мало був не вчинив, просячи руки Доброчинової дочки за свого сина (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)