глупство
ГЛУ́ПСТВО, а, с., рідко.
1. Властивість за знач. глу́пий.
— Ви велика людина і добре розпізнаєте глупства і доброчинність у суспільстві (Рибак, Помилка.., 1956, 274).
2. Нерозумний вчинок, задум, вислів.
[Ярош:] Ні, поки ти молодий, ти не забезпечений від глупства (Мик., І, 1957, 510);
— Не кажи, вуйку, глупства, — зашипіла озираючись Вінцусиха (Мур., Бук. повість, 1959, 152).
Словник української мови (СУМ-11)