глупуватий
ГЛУПУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Трохи глупий;
// Без розумного змісту.
Його глупуваті оповідання ввели їх у добрий гумор (Іван Франко, II, 1950, 270);
// у знач. ім. глупуватий, того, чол.; глупувата, тої, жін. Трохи глупа людина.
Оженився дурний, та взяв глупувату, та не знали, що робить, — запалили хату (Номис, 1864, № 9014).
Словник української мови (СУМ-11)