глупуватий

ГЛУПУВА́ТИЙ, а, е, рідко.

Який відзначається певною розумовою обмеженістю.

Куглицький обернув голову, і його лице розплилося в глупуватій посмішці (І. Чендей);

// Без розумного змісту.

Його глупуваті оповідання ввели їх у добрий гумор (І. Франко);

// у знач. ім. глупува́тий, того, ч.; глупува́та, тої, ж. Розумово обмежена людина.

Оженився дурний, та взяв глупувату, та не знали, що робить, – запалили хату (Номис).

Значення в інших словниках

1. глупуватий — -а, -е, рідко. Трохи глупий. || Без розумного змісту. || у знач. ім. глупуватий, -того, ч.; глупувата, -тої, ж. Трохи глупа людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. глупуватий — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. глупуватий — ГЛУПУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Трохи глупий; // Без розумного змісту. Його глупуваті оповідання ввели їх у добрий гумор (Іван Франко, II, 1950, 270); // у знач. ім. глупуватий, того, чол.; глупувата, тої, жін. Трохи глупа людина.  Словник української мови в 11 томах
4. глупуватий — Глупуватий, -а, -е Глуповатый. Оженився дурний та взяв глупувату, та не знали, що робить — запалили хату. Ном. № 9014.  Словник української мови Грінченка