горожанин
Горожа́нин. Громадянин. Доказ се, що люди, котрі надають собі право говорити в імени 80-міліонного народу в Росиї, настілько недозрілі, що не можуть австрийскому горожанинові признати права обставати за всіх австрийских горожан взагалі, а за тих, що дали єму мандат, специяльно (Б., 1895, 12, 2); Українці так само добрі і все вірні горожани росийскі, як і Росияни, хоч росийске правительство обходить ся з ними по- мачошиному (Б., 1895, 13, 1)
// порівн. рос. гражданин — громадянин і пол. obywatel — громадянин.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.