громада

Грома́да.

1. Сукупність. Громади предметів (тямок), що належать до обсягу одної і тої самоїтямки творять гатунки тої тямкії: ялиці, дуби, липи... се гатунки родової тямки „дерева” (Канюк, 1911, 13); Та деякі тямки мають так богато признак, що попросту неможливо убгати усі їх у дефініцию; тоді-то подаємо головну признаку (означуємо громаду тямок, до котрих ся тямка належить) (Канюк, 1911, 19); І велика кількість чогось. Прошу Вас, напишіть мені кілька слів, що-небудь, лиш аби я мала що читати, мені так гірко лежати, читати не можу, хоть маю громаду до читання, але се все самі трудні речі (Коб., Листи, 26, 288). 2. Цілісна частина. Поділити шкільні предмети на якісь певні громади не так легко. Звичайно ділять їх на відомости і зручности. Географія й істория — се відомости, рисунки й гімнастика — зручности (Канюк, 1911, 56)

/● пол. gromada — 1) велика кількість, маса, 2) громада, 3) суспільство, 4) сільські збори.

Значення в інших словниках

1. громада — Грома́да, гміна: — в Галичині нижча адміністративна одиниця, громада мешканців будь-якого населеного пункту або громада прихильників одного віросповідання, двірська община [44-2]  Словник з творів Івана Франка
2. громада — 1. Форма соціальної організації, яка виникла на основі родинних зв’язків і характеризується спільним володінням засобами виробництва, повним або частковим самоуправлінням. 2.  Словник із соціальної роботи
3. громада — Суспільство, громадянство, суспільність, спільнота; (студентська) товариство; об'єднання, середовище, гурт; трупа, угруповання; П. громадськість; ЦЕР. мир, парафія, г. парохія; громадка, громадонька.  Словник синонімів Караванського
4. громада — I -и, ж. 1》 Група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2》 Об'єднання людей, що ставлять перед собою певні спільні завдання; організація. 3》 іст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. Громада — Грома́да прізвище населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
6. громада — Більша громада, як одна баба. Голос одиниці супроти загалу безсильний. Громада — великий чоловік. Загал годен доконати великих діл. Громада по нитці, та й бідному сорочка. Для громади легко запомогти одного. Громада по нитці, та й бідному шнурок.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. ГРОМАДА — • "ГРОМАДА" - укр. громад.-політ. і літ. неперіодичний збірник; безцензурний орган друку. Видавався на кошти діячів Київської громади. Виходив 1878 — 79 (4 вип.) і 1882 (5-й випуск) у Женеві за ред. М. Драгоманова з участю С. Подолинського, Ф. Вовка...  Українська літературна енциклопедія
8. громада — див. багато; ватага  Словник синонімів Вусика
9. громада — I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян).  Словник синонімів української мови
10. громада — Грома́да, -ди, -ді; грома́ди, -ма́д  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. громада — ГРОМА́ДА¹, и, ж. 1. Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. Не стій на заваді колгоспній громаді! (Укр.. присл.., 1955, 349); Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Котл.  Словник української мови в 11 томах
12. громада — рос. громада основна територіально-адміністративна одиниця. Існують також інші Г., напр. церковні або Г. спільного користування майном. Протягом історії Г. набувала різного соціального і правового змісту. У Княжу добу...  Eкономічна енциклопедія
13. громада — Громада, -ди ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865.  Словник української мови Грінченка