громада
ГРОМА́ДА¹, и, ж.
1. Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін.
Не стій на заваді колгоспній громаді! (Укр.. присл.., 1955, 349);
Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Котл., І, 1952, 257);
[Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада— парубків та дівчат громада (Вас., III, 1960, 72);
*Образно. Громада бузьків спала на очерет (Стеф., І, 1949, 90).
2. Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація.
Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв’язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64);
Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в’язниці (Стельмах, Хліб.., 1959, 85).
3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання.
Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Н.-Лев., II, 1956, 260);
Панас Кандзюба йшов проти громади (Коцюб., II, 1955, 46);
— А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Шияи, Гроза.., 1956, 705).
4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60-90 рр.ХІХ ст.
В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об’єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Іст. СРСР, II, 1957, 258).
Словник української мови (СУМ-11)