громада

ГРОМА́ДА¹, и, ж.

1. Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін.

Не стій на заваді колгоспній громаді! (Укр.. присл.., 1955, 349);

Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Котл., І, 1952, 257);

[Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада— парубків та дівчат громада (Вас., III, 1960, 72);

*Образно. Громада бузьків спала на очерет (Стеф., І, 1949, 90).

2. Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація.

Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв’язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64);

Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в’язниці (Стельмах, Хліб.., 1959, 85).

3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання.

Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Н.-Лев., II, 1956, 260);

Панас Кандзюба йшов проти громади (Коцюб., II, 1955, 46);

— А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Шияи, Гроза.., 1956, 705).

4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60-90 рр.ХІХ ст.

В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об’єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Іст. СРСР, II, 1957, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громада — Грома́да, гміна: — в Галичині нижча адміністративна одиниця, громада мешканців будь-якого населеного пункту або громада прихильників одного віросповідання, двірська община [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. громада — 1. Форма соціальної організації, яка виникла на основі родинних зв’язків і характеризується спільним володінням засобами виробництва, повним або частковим самоуправлінням. 2. Словник із соціальної роботи
  3. громада — Грома́да. 1. Сукупність. Громади предметів (тямок), що належать до обсягу одної і тої самоїтямки творять гатунки тої тямкії: ялиці, дуби, липи... Українська літературна мова на Буковині
  4. громада — Суспільство, громадянство, суспільність, спільнота; (студентська) товариство; об'єднання, середовище, гурт; трупа, угруповання; П. громадськість; ЦЕР. мир, парафія, г. парохія; громадка, громадонька. Словник синонімів Караванського
  5. громада — I -и, ж. 1》 Група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2》 Об'єднання людей, що ставлять перед собою певні спільні завдання; організація. 3》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Громада — Грома́да прізвище населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  7. громада — Більша громада, як одна баба. Голос одиниці супроти загалу безсильний. Громада — великий чоловік. Загал годен доконати великих діл. Громада по нитці, та й бідному сорочка. Для громади легко запомогти одного. Громада по нитці, та й бідному шнурок. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ГРОМАДА — • "ГРОМАДА" - укр. громад.-політ. і літ. неперіодичний збірник; безцензурний орган друку. Видавався на кошти діячів Київської громади. Виходив 1878 — 79 (4 вип.) і 1882 (5-й випуск) у Женеві за ред. М. Драгоманова з участю С. Подолинського, Ф. Вовка... Українська літературна енциклопедія
  9. громада — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  10. громада — I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян). Словник синонімів української мови
  11. громада — Грома́да, -ди, -ді; грома́ди, -ма́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. громада — рос. громада основна територіально-адміністративна одиниця. Існують також інші Г., напр. церковні або Г. спільного користування майном. Протягом історії Г. набувала різного соціального і правового змісту. У Княжу добу... Eкономічна енциклопедія
  13. громада — Громада, -ди ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Словник української мови Грінченка