дивниця
Дивни́ця. Дивина.
● Не дивниця - не дивина, не дивно. Єсли хто через 60 років не називав ся Цурканович, і я від молодости навик до того імени, то не дивниця, що язик часом хоче звернути на Цуркан (веселість) (Б., 1895, 7, 2)
// порівн. пол. nie dziwota, розм. - нічого дивного, не дивина, не дивно.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.