дивниця
Дивни́ця, -ці
ж. Удивленіе. дивниця кому. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Камен. у.
Словник української мови ГрінченкаДивни́ця, -ці
ж. Удивленіе. дивниця кому. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Камен. у.
Словник української мови Грінченка