достойник
Досто́йник. Високопоставлена особа. При вчерашнім прийнятю при дворі цісарем і цісаревою були архікнязі, архікнягині, найвисші достойники двора [...], дипльомати і аристокрация (Б., 1895, 27, 4)
// пол. dostojnik — сановник, високопосадова особа.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.