дранка
Дра́нка.
1. Убога одежа, одежина. — Не на те я тяжко працюю вже третій рік, відколи вернув з війни, щоб не мав права збирати сам з поля, що засію й оброблю. Щоб не мав права і спродати дещо так купити собі хоч яку-таку дранку на плечі (Коб., Вовчиха, 189).
2. перен. Непотріб, нікчема, пройдисвіт. Наші люди перед кождим урядником ба навіть перед возним гнуть ся в три погибелі, кожда лянка, навіть дранка у наших людий пан, перед яким кланяють ся до землі (Б., 1909, 102, 1)
/ гра слів:укр. ляпка — лляна сорочка і пол. drań — негідник, пройдисвіт.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.