дранка —
дра́нка 1 іменник жіночого роду дощечки дра́нка 2 іменник жіночого роду драний одяг розм.
Орфографічний словник української мови
дранка —
Дра́нка. 1. Убога одежа, одежина. — Не на те я тяжко працюю вже третій рік, відколи вернув з війни, щоб не мав права збирати сам з поля, що засію й оброблю. Щоб не мав права і спродати дещо так купити собі хоч яку-таку дранку на плечі (Коб.
Українська літературна мова на Буковині
дранка —
I -и, ж. 1》 збірн. Тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і т. ін. 2》 Кожна з таких дощечок. II -и, ж., розм. Драний, протертий, зношений одяг, постіль і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дранка —
да́ти дра́нки кому і без додатка. Побити когось. Бог — високо, пан — далеко, а підпанки дадуть дранки (Укр.. присл..). убира́тися / убра́тися з дра́нки в перепира́нку. Потрапляти з однієї неприємної ситуації в іншу. — Утечи! — зареготав Назар.
Фразеологічний словник української мови
дранка —
ДРА́НКА¹, и, ж, 1. збірн. Тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і т. ін. Посередині вулиці, за білою піщаною кучугурою і низькими ворітьми, — приземкувата, вкрита дранкою довга хата (Коз.
Словник української мови в 11 томах