жадний
Жадни́й.
1. Спраглий. В них [німців] щодо сценічних праць такі колосальні вимоги, що жадні лиш заєдно чогось екзотичного, що я, оскільки мені звісний і смак, і критики в тім напрямі, — не обіцяю Вам успіху (Коб., Листи, 174, 589); Ще значна меныиість нашого сьвященства не може отрясти ся з байдужности і сторонить від нашого товариства, уникаючи всяку спільність з товаришами в роботі [...] До тих скаже колись нарід: “Я був голаден, а ви мене не наситили, був жадний, а ви мене не напоїли" (Звідомл., 1914, 3).
2. Голодний. Злагодьте дещо для нього! Спечіть кілька хлібів або малаїв, доложіть кусень сиру й масла, а як маєте солонини, дайте й солонини; принесіть до мене, і я або Ілія передамо йому. По слабості буде жадний маминого хлібця (Коб., Земля, 355)
// пол. żądny, книжн. — спраглий, żądny władzy — владолюбний, укр. діал. жадний (хліба, води тощо) — голодний, який відчуває голод (на щось), нестачу (чогось).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.