Українська літературна мова на Буковині

жертва

Же́ртва. Пожертва, матеріальна допомога, внесок. Але де треба самому причинити ся хоч би маленькою жертвою для народної справи, там їх нема (Б., 1895, 13, 4); Кілько такі „мужики“ дали жертв на „Народний Дім“ або на руску бурсу? Нічого не дали; они вміють тілько горлати, обкидати щирих патріотів болотом, жадати сего й того (Б., 1895, 13, 4); Комітет, зав’язаний для збираня жертв, зібрав доси 32 000 зр[иньских]; Якраз з тих сіл, де ділають душпастирі-Українці, немаучеників в середних школах і не напливають ніякі жертви на добродійні ціли, як на бурси, захоронки, “Україньску школу“ і ин. (Звідомл., 1914, 55)

// порівн. пол. ofiara — жертва, пожертва.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. жертва — (внесок на користь чогось) пожертвування, пожертва, заст. подаяння, (для заснування чогось) фундація.  Словник синонімів Полюги
  2. жертва — же́ртва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. жертва — Офіра; (непосильна) остання сорочка; (богам) дар, принос, приносини; (на пам'ятник) пожертва, пожертвування; (аварії) потерпілий, (злочину — ще) покривджений; П. самопосвята, самопожертва.  Словник синонімів Караванського
  4. жертва — -и, ж. 1》 За релігійними обрядами деяких народів – предмет або жива істота, яких приносили в дар богам. 2》 Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жертва — Найстаріший і найпоширеніший, поруч з молитвою, акт релігійного культу, що полягає у складенні божеству дарів з метою подяки, вибачення; гол. виконавцем ж. є жрець.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. жертва — ЖЕ́РТВА (про релігійний обряд — предмет або жива істота, що приноситься як дар богам), ОФІ́РА рідше. (Гелен:) Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка); Кращих ягнят із хліва я на офіру віддам (М. Зеров).  Словник синонімів української мови
  7. жертва — ЖЕ́РТВА, и, ж. 1. За релігійними обрядами деяких народів — предмет або жива істота, яких приносили як дар богам. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  8. жертва — Жертва, -ви ж. Жертва. Звелів з бичні волів пригнати, цапів з вівцями готувати — Плутону в жертву принести. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка