жертва
же́ртва
-и, ж.
1》 За релігійними обрядами деяких народів – предмет або жива істота, яких приносили в дар богам.
2》 Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування.
3》 Той, хто загинув від нещасного випадку, від руки ворога і т. ін.
|| Той, над ким знущаються, проявляють насилля.
|| Про людей, тварин або комах, що перебувають у лапах хижака, у клітці, у сітці і т. ін.
|| перен., кого, чого. Той, хто переживає, терпить різні неприємності від кого-, чого-небудь.
4》 Відмова від особистих прав, вигод і т. ін.; самопожертвування. Принести в жертву. Піти на жертву.
Великий тлумачний словник сучасної української мови