1. Великий тлумачний словник сучасної мови

жертва

же́ртва

-и, ж.

1》 За релігійними обрядами деяких народів – предмет або жива істота, яких приносили в дар богам.

2》 Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування.

3》 Той, хто загинув від нещасного випадку, від руки ворога і т. ін.

|| Той, над ким знущаються, проявляють насилля.

|| Про людей, тварин або комах, що перебувають у лапах хижака, у клітці, у сітці і т. ін.

|| перен., кого, чого. Той, хто переживає, терпить різні неприємності від кого-, чого-небудь.

4》 Відмова від особистих прав, вигод і т. ін.; самопожертвування. Принести в жертву. Піти на жертву.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жертва — (внесок на користь чогось) пожертвування, пожертва, заст. подаяння, (для заснування чогось) фундація. Словник синонімів Полюги
  2. жертва — же́ртва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. жертва — Же́ртва. Пожертва, матеріальна допомога, внесок. Але де треба самому причинити ся хоч би маленькою жертвою для народної справи, там їх нема (Б., 1895, 13, 4); Кілько такі „мужики“ дали жертв на „Народний Дім“ або на руску бурсу?... Українська літературна мова на Буковині
  4. жертва — Офіра; (непосильна) остання сорочка; (богам) дар, принос, приносини; (на пам'ятник) пожертва, пожертвування; (аварії) потерпілий, (злочину — ще) покривджений; П. самопосвята, самопожертва. Словник синонімів Караванського
  5. жертва — Найстаріший і найпоширеніший, поруч з молитвою, акт релігійного культу, що полягає у складенні божеству дарів з метою подяки, вибачення; гол. виконавцем ж. є жрець. Універсальний словник-енциклопедія
  6. жертва — ЖЕ́РТВА (про релігійний обряд — предмет або жива істота, що приноситься як дар богам), ОФІ́РА рідше. (Гелен:) Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка); Кращих ягнят із хліва я на офіру віддам (М. Зеров). Словник синонімів української мови
  7. жертва — ЖЕ́РТВА, и, ж. 1. За релігійними обрядами деяких народів — предмет або жива істота, яких приносили як дар богам. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. жертва — Жертва, -ви ж. Жертва. Звелів з бичні волів пригнати, цапів з вівцями готувати — Плутону в жертву принести. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка