жертва
ЖЕ́РТВА (про релігійний обряд — предмет або жива істота, що приноситься як дар богам), ОФІ́РА рідше. (Гелен:) Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка); Кращих ягнят із хліва я на офіру віддам (М. Зеров).
ПОЖЕ́РТВА (дарунок, внесок у вигляді грошей або яких-небудь речей на користь якоїсь особи, установи), ПОЖЕ́РТВУВАННЯ, ЖЕ́РТВА рідше, ПОЖА́ЛУВАННЯ заст., ПОДАЯ́ННЯ заст., ДАЯ́ННЯ заст., уроч., ДА́ТОК заст., ПОДА́ЧА заст.; ФУНДА́ЦІЯ (внесок коштів на заснування чогось); ЧА́СТОЧКА (пожертва на церкву за упокій душі померлого); ПОДА́ЧКА перев. зневажл. (невелика, мізерна). То були або внески членів товариства, або збирання маленької пожертви чи плата за квитки на вистави (Т. Масенко); Як тільки збір пожертвувань закінчився, той же блідий юнак Аркатов підійшов до столу (А. Шиян); Коли словар буде готовий, тоді надійде питання про кошти друкарські. Тут уже знов треба буде вдатися до спільних жертв, датків (А. Кримський); (Ульріка:) Он, дивись, То рицар Ольбрахт, що привіз Пожалування пану воєводі (І. Кочерга); Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик); — Хоч невелике, та щире наше даяння (переклад Бориса Тена); Подача на церкву; — Це мій посаг, моя власність, так що пан Лозко не зможе заперечувати фундації (З. Тулуб); — То я вже каюсь... А то діждала неділеньки святої... До утрені й до служби пішла, на часточку подала... (А. Тесленко); Охороною феодальних привілеїв і подачками царський уряд перетворював місцевих феодалів на своїх вірних слуг (з підручника). — Пор. ми́лостиня.
САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал. Самопожертва в ім'я прогресу людства; — Ти рисуєшся, — враз вигукнула Ніна, — бо... бо це нікому не потрібна жертва! (О. Донченко); Материнське серце і почуття! Які ви недосяжні для холодного розуму! Які ви бездонні у своїй людській доброті, шляхетності, самопосвяті! (з газети).
Значення в інших словниках
- жертва — (внесок на користь чогось) пожертвування, пожертва, заст. подаяння, (для заснування чогось) фундація. Словник синонімів Полюги
- жертва — же́ртва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- жертва — Же́ртва. Пожертва, матеріальна допомога, внесок. Але де треба самому причинити ся хоч би маленькою жертвою для народної справи, там їх нема (Б., 1895, 13, 4); Кілько такі „мужики“ дали жертв на „Народний Дім“ або на руску бурсу?... Українська літературна мова на Буковині
- жертва — Офіра; (непосильна) остання сорочка; (богам) дар, принос, приносини; (на пам'ятник) пожертва, пожертвування; (аварії) потерпілий, (злочину — ще) покривджений; П. самопосвята, самопожертва. Словник синонімів Караванського
- жертва — -и, ж. 1》 За релігійними обрядами деяких народів – предмет або жива істота, яких приносили в дар богам. 2》 Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жертва — Найстаріший і найпоширеніший, поруч з молитвою, акт релігійного культу, що полягає у складенні божеству дарів з метою подяки, вибачення; гол. виконавцем ж. є жрець. Універсальний словник-енциклопедія
- жертва — ЖЕ́РТВА, и, ж. 1. За релігійними обрядами деяких народів — предмет або жива істота, яких приносили як дар богам. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- жертва — Жертва, -ви ж. Жертва. Звелів з бичні волів пригнати, цапів з вівцями готувати — Плутону в жертву принести. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка