заживний
Зажи́вний. Опасистий, тілистий, вгодований. Напереді ішов якийсь заживний панок, убраний дуже елєхантско. Повне, набрякле лице, виголене гладко, блищалось против сонця та пригадувало мені живо велику жовту диню (І. Матієв, Б., 1895, 16, 1)
// пол. zażywny — тілистий, вгодований.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.