Українська літературна мова на Буковині

злісниця

Злі́сниця. Негідниця. — Тут маєш сидіти, зліснице! Чого роботу кидаєш? Ані з місця мені! — добродійка заступила дівчині дорогу (Галіп, 85)

// порівн. пол. złośnica — злюка.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. злісниця — злі́сниця іменник жіночого роду, істота зла жінка рідко  Орфографічний словник української мови
  2. злісниця — Злі́сниця, -ці, -цею, -це! -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. злісниця — ЗЛІ́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Зла жінка. Ходить воно [Регіна] по кімнаті мовчазне, горде.. А злісниця — нехай бог боронить! (Фр., VI, 1951, 256); Чому не розпитати цю злісницю? Все може бути корисним при нагоді (Тулуб, Людолови, II, 1957, 347).  Словник української мови в 11 томах