злучитися

Злучи́тися.

1. З’єднатися, поєднатися. Хвильку дивились одне на одного; бачилось, немовби в очах обох заблисла раптом полумінь і злучилася в огонь. Обоє опустили очі (Коб., Природа, 17).

2. Об’єднатися. Заносило ся, наприклад, на се, що “Ватра” і “Академічне Братство”мали злучити ся, що для розвою спільного товариства було дуже важне. Отже, не дійшло до того, пішли вхід підозріня, сплетні і личні антагонізми — і до злуки товариств не дійшло (Б., 1895, 13, 3)

// пол. złączyć się — 1) з’єднатися, поєднатися, 2) об’єднатися.

Значення в інших словниках

1. злучитися — злучи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. злучитися — див. злучатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злучитися — злучи́тися з'єднатися (ст): Коли пан прокуратор був у городськім суді як цивільний суддя, усі висловлювалися про пана з похвалою: найкультуральніший, найгречніший, найсправедливіший, просто всі “най” злучилися тоді в особі пана прокуратора (Шухевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. злучитися — ЗЛУЧИ́ТИСЯ див. злуча́тися.  Словник української мови в 11 томах
5. злучитися — Злуча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. злучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Соединяться, соединиться. Горить що небудь тільки через те, що кислорід з їм влучається. Дещо, 80.  Словник української мови Грінченка