злучитися —
злучи́тися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
злучитися —
Злучи́тися. 1. З’єднатися, поєднатися. Хвильку дивились одне на одного; бачилось, немовби в очах обох заблисла раптом полумінь і злучилася в огонь. Обоє опустили очі (Коб., Природа, 17). 2. Об’єднатися.
Українська літературна мова на Буковині
злучитися —
див. злучатися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
злучитися —
злучи́тися з'єднатися (ст): Коли пан прокуратор був у городськім суді як цивільний суддя, усі висловлювалися про пана з похвалою: найкультуральніший, найгречніший, найсправедливіший, просто всі “най” злучилися тоді в особі пана прокуратора (Шухевич)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
злучитися —
Злуча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. злучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Соединяться, соединиться. Горить що небудь тільки через те, що кислорід з їм влучається. Дещо, 80.
Словник української мови Грінченка