злучитися

злучи́тися з'єднатися (ст): Коли пан прокуратор був у городськім суді як цивільний суддя, усі висловлювалися про пана з похвалою: найкультуральніший, найгречніший, найсправедливіший, просто всі “най” злучилися тоді в особі пана прокуратора (Шухевич)

Значення в інших словниках

1. злучитися — злучи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. злучитися — Злучи́тися. 1. З’єднатися, поєднатися. Хвильку дивились одне на одного; бачилось, немовби в очах обох заблисла раптом полумінь і злучилася в огонь. Обоє опустили очі (Коб., Природа, 17). 2. Об’єднатися.  Українська літературна мова на Буковині
3. злучитися — див. злучатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злучитися — ЗЛУЧИ́ТИСЯ див. злуча́тися.  Словник української мови в 11 томах
5. злучитися — Злуча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. злучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Соединяться, соединиться. Горить що небудь тільки через те, що кислорід з їм влучається. Дещо, 80.  Словник української мови Грінченка