Значення в інших словниках
-
злучити —
злучи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
злучити —
Злучи́ти. З’єднати. При скаліченях береги рани треба можливо злучити і тисненєм зменьшити уплив крови, також при помочи оцту, алуну, таніни (Товариш, 1908, 283) // пол. złączyć — з’єднати.
Українська літературна мова на Буковині
-
злучити —
див. злучати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
злучити —
З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн.
Словник синонімів української мови
-
злучити —
ЗЛУЧИ́ТИ див. злуча́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
злучити —
Злучити, -ся см. злучати, -ся.
Словник української мови Грінченка