1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

злучити

злучи́ти з'єднати (ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злучити — злучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. злучити — Злучи́ти. З’єднати. При скаліченях береги рани треба можливо злучити і тисненєм зменьшити уплив крови, також при помочи оцту, алуну, таніни (Товариш, 1908, 283) // пол. złączyć — з’єднати. Українська літературна мова на Буковині
  3. злучити — див. злучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злучити — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. Словник синонімів української мови
  5. злучити — ЗЛУЧИ́ТИ див. злуча́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. злучити — Злучити, -ся см. злучати, -ся. Словник української мови Грінченка