1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

злупити

злупи́ти набити, відлупцювати (ср, ст)|| = вигаратати

◊ злупи́ти за́дницю → задниця

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злупити — злупи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. злупити — див. злуплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злупити — здира́ти (зніма́ти, здійма́ти, лупи́ти і т. ін.) / зідра́ти (зня́ти, здійня́ти, злупи́ти і т. ін.) шку́ру (по три шку́ри, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. 1. Оббирати кого-небудь; визискувати, експлуатувати. Фразеологічний словник української мови
  4. злупити — ЗДИРА́ТИ розм. (брати за що-небудь дуже високу плату), ДЕ́РТИ розм., ЛУПИ́ТИ фам., ЛУ́ЩИТИ фам. — Док.: зідра́ти, зде́рти, злупи́ти, злу́щити. Супрун лише на мить насупив брови: чи не забагато дере (за сережки) з нього баба (М. Словник синонімів української мови
  5. злупити — ЗЛУПИ́ТИ див. злу́плювати. Словник української мови в 11 томах
  6. злупити — Злупи́ти, -плю́, -пиш гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та він би з рідного батька злупив. Ном. № 4828. Словник української мови Грінченка